Анатомія таланту або кілька слів про метаморфози

Петро Ряска: Прагну бачити та знаходити незвичайне у звичайному світі.

Наталія Тарнай: В пошуках себе я завжди звертаюсь до мистецтва, воно, як не дивно має відповіді на незліченну кількість запитань.

Сергій Завадяк: Нема мистецтва минулого, так само, як і нема мистецтва майбутнього, - є тільки одне мистецтво і воно вічне.

Михайло Газа: Не відтворивши на полотні все те прекрасне, що мене оточує, я не можу спокійно існувати. Адже, саме творчий неспокій дає наснагу творення.

Альбіна Табака: Мистецтво є екзестенцією життя художника.

Олександра Токарєва: Мене приваблює вислів Павло Пікассо: "Я починаю з ідеї, і згодом це стає чимсь ще..."

Антон Брензович: Моє кредо - вічний пошук.

Антон Варга: Створення в просторі контурами є прикладом створення тут і зараз. Є наслідком нас, і є причиною нас.

Данило Ковач: Що таке моє мистецтво? Насамперед це - свобода: виявлення свободи і шлях до неї.

Емма Тремба: Чи то пензель чи мої руки, головне вільність та відчуття.

Лілія Кополовець: Мистецтво дає насолоду, зароджує нові почуття. Це дуже відбірна, тонка на смак їжа, яка зрозуміла не кожному.

Василь Брензович (мол.) Використовуючи мистецькі закони, пробую відшукати їх в природі, а суть природи — життя.

Мистецтво -- територія, де щоразу можна винаходити вже давно винайдені речі. Уся справа у твоїй «інакшості», здатності віднайти непобачене чи/або непочуте усіма. Тоді у пошуках нових форм відчуваєш і заново проживаєш всю спіраль культурної еволюції людства.

Відмовляючись від усього зайвого, непотрібного, другорядного сьогодні молодіжне коло Закарпаття сповідує художню свободу. Поєднані з основами традицій нашого краю чи зростаючі на сучасних тенденціях малярства, їхні твори ілюструють шлях до самопізнання, здатність наново відкривати світові закони. Вихована за роки, позбавлені тяжкого присмаку радянського минулого, молодь наступає на офіційну чи пак традиційну артцарину Закарпаття.

Сьогодні кузнею молодих талантів можна сміливо назвати Закарпатський художній інститут. Мрія засновника закарпатської школи живопису – Адальберта Ерделі – створити у краї Академію мистецтв фактично була реалізована лише через 50 років після його смерті – у 2003 році. Щороку серед випускників та студентів художнього інституту зростає нове покоління молодих майстрів, яке спрямоване до відтворення реальності в умовах мінливої сучасності.

Щоразу глибше у творах артмолоді звучить тема людини та соціуму. Це вже не постмодерна гра із присмаком бажання. Це опозиція, де інтерес до різнобарвності людини – є спробою віднайти її справжність. Закономірно серед образів, що втілюються на полотнах трапляються маргінальні, відчайдушні чи богемні, надламно спотворені кривулями ліній чи бризками плям (Н. Тарнай, А. Варга).

Їх герої не бояться приміряти ролі. Уникаючи прямолінійності, молоді митці радше тяжіють до трансформації образів та стилів ( П. Ряска, І. Кополовець, С. Завадяк). Серед мінливих кольоровтілень своїх попередників, без ностальгічного жалю сміливо шукають адекватного вираження ідей творення художнього простору.

Втілюючи ідею, творча молодь прагне лаконізму форми ( А. Варга, Б. Супрунюк, П. Ряска). Енергетика кольору створює відчуття відкритості (Д. Ковач, Н. Тарнай). Глядач відчуває себе заручником непередбачуваної дійсності, де єдиним пристанищем є простір, котрий об’єднує ефемерне та реальне (Д. Ковач, Б. Супрунюк, І. Кополовець). Феєрія нефігуративного живопису, що розгортається на полотнах художників вивільняється від самоконтролю, руйнуючи форму або перебуваючи на шляху її створення. У таких роботах зримо проступає зв'язок образів із давніми архетипами.

Проте не всі із творчої молоді прагнуть приголомшити глядача екзотикою, новаціями чи метафізичністю. Звернення до краєвидів рідного краю -- вибір прихильників традиційних жанрів живопису (А. Табака, М. Газа, В.Брензович, А. Брензович). У багатьох роботах присутні впливи імпресіоністичного кольоросприйняття, фактурність вільного розкутого мазка, пластика живописної поверхні. Щоразу новий синтез формальних, технічних прийомів і змістовного навантаження в зображенні досягається від традиційно реалістичних до майже абстрактних засобів (П. Ряска, М. Газа, А. Табака).

Найголовніше, це те, що у їхній творчості немає буденності. Химерні ілюзії, мікси тем, образів, ідей та концепцій програмують форми мистецького вираження закарпатської артмолоді. Вони творять з претензією на глобальне осмислення буття, водночас поєднуючи його з властивою для Ужгорода камерністю. Творчість молоді – суцільний і нестримний процес, який набирає обертів і на мистецький мапі нема схеми його руху.

Оксана Гаврош, мистецтвознавець