 |
Михайло Ходанич : ... всякі речі і явища приховують в себе інтрігу.... |
 |
Руслан Тремба: Лише відчуваючи ненависть до пензля та полотна, я готовий творити. |
Кружка Есмарха – арт-об’єднання, що вперше було зафіксоване 2009 р., фіксація групи пройшла через відомий інтернет блог-сервер Live journal, це було обумовлено ще й тим, що не всі із художників Кружки Есмарха проживають у Закарпатті і такий спосіб полегшує публічну активність. До цієї групи входять Олег Сусленко, Віктор Мельничук, Михайло Ходанич, Беата Корн, Тремба Руслан та Іван Небесник.
До ключових завдань, Кружка Есмарха не виводить на перший план питання розвитку живопису, у його традиційних формах. Об’єднання широко дивиться на проблематику мистецтва в цілому. У коло зацікавлень групи входить, як живопис так і інші форми мистецтва, серед яких інсталяція, медіа-арт, ленд-арт, перформенс та скульптура. Оглядаючи творчість кожного із авторів групи ми не знайдемо спільних пластичних ходів, котрі б засвідчили приналежність до певної стилістики. Та таке спостереження є не випадковим, адже приорітетом групи є дослідження різноманітних проблем засобом творчості.
Все частіше, в Україні мають місце нові й нові арт-об’єднання, як правило, вони є схожі за способом функціонування. Те, що художники працюють та виставляються у різних виставкових залах України, залишає за собою право на певну мобільність. Часто мають місце акції, що відбуваються в один час але на різних виставкових площах.
Все ж, певний поділ за інтересами в групі ми можемо зробити. Олег Сусленко та Іван Небесник, як приорітетним, зафіксували виставковою діяльністю живопис, хоч і у їхній практиці є проекти де автори працювали з інсталяцією та ленд-артом. За технічними ознаками між митцями можна знайти спільні риси у пластиці текстур, чи у технічних прийомах, все ж, основні стилістичні спрямування тут мають вагомий розділ. Якщо у творах Сусленка ми спостерігаємо відгомін таких фігуративістів, як П. Розенквіст чи Д. Хокні, то у Небесника – це швидше мінімалістичний підхід із акцентовано нефігуративним спрямуванням. Ще до фіксації об’єднання, митці періодично приймали участь у спільних проектах з початку 2000-х рр.
Подружжя В. Мельничука та Б. Корн визначили основним засобом у творчій системі об’ємно-просторову пластику. Це, як правило, твори декоративного характеру за формою. Інколи митці навмисно акцентують на співставленні контрастних артефактів мас-культури із традиційними техніками живопису. Так у серії живописних об’єктів, присвячених екології, Б. Корн застосовує у комбінованій технології готові вироби – іграшки «Лего». Це надало питанню певної двозначності, що спонукає до ширшого осмислення теми, а також тут постає питання – де ж закінчується сфера живопису, а де починається територія пластики чи інсталяції. Живописні напрацювання В. Мельничука знаходяться в контексті хвилі нео-гіперреалізму, що мала місце в українському мистецтві з початку 2000-х. У низці портретів, автор зображує об’єкт через його сферу зацікалень, через його персональне, часом штучне середовище, таким чином об’єднуючи на полотні неорганічні структури в цільні образи.
Р. Тремба та М. Ходанич, в основному, зупиняються на скульптурі та і в їхній творчості ми знаходимо місце живопису. Живопис Р. Тремби доповнює його скульптурні цикли присвячені філософським питанням буття та утвердженням власного існування у контексті буття. У живописному циклі «Смерть» (2008р.), автор показує неминучість та песимістичність людської участі. Роботою «Автокатастрофа» (2007р.) митець показує іронічне ставлення до даного питання зображаючи загиблих із ледь помітними посмішками.
Індивідуалізм, як пошук власного шляху, віднайдення не відпрацьованих проблем змушує рухатись художника у нетрадиційних напрямках, при цьому, звичайно ж, може постраждати не тільки така технічна сторона, як приналежність регіональна чи приналежність до школи, а й навіть, власна манера може бути принесена в жертву. Та якщо зануритись глибше у історію, то і засновники закарпатської художньої школи не ставили перед собою завдань наслідувати, а всесторонньо та аналітично підходили до проблем розвитку мистецтва у краї. За інших обставин спадок мистецтва Закарпаття виглядав би інакше і не відомо, чи знайшов би свою нішу у всеукраїнському контексті.
Іван Небесник (мол.)
