Вельмишановні панове!
Наприкінці 90-х років ХХ ст. Євгеній Матвєєв розпочав реалізацію художніх експериментів у сфері комп'ютерного мистецтва. Метою цих експериментів став пошук можливості застосування цифрових технологій у професійній художній творчості. Це був складний у ментальному плані процес, тому що доводилося багато в чому відмовлятися від всієї устояної системи традиційних художніх практик і антагонізму художнього професійного середовища.
В 2001 році до Євгенія Матвєєва приєднався Юрій Новіков. Художники створили творчий тандем (потім групу NewMat, до складу якої увійшли: Марина та Олексій Матвєєви і Патриція Токав-Седх), і з новими силами прийнялися за розробку абсолютно нових принципів і технічних прийомів, які дотепер не застосовувалися в цифровому образотворчому мистецтві.
Авторами була розроблена унікальна технологія комп'ютерного живопису (навіть постало питання про реєстрацію патенту на винахід). Вона базувалася на принципово інших підходах, ніж ті, які існували на той період у світовому художньому просторі. У своїй більшості цифрове мистецтво набирало силу в закордонних країнах, але і там воно носило більше прикладний характер, і в його основі лежав своєрідний візуальний образ, що миттєво розпізнається як комп'ютерний (механістичний машинний образ). Виникав колосальний конфлікт між образом, створюваним художником традиційними методами, й машинним образом. На певних етапах це протиріччя здавалося непереборним. Тому у світовій практиці комп'ютерне мистецтво займало самостійну нішу й могло конкурувати тільки із собі подібним, часто суттєво поступаючись традиційному по своїй ідеології, переконливості й масштабності завдань, які вирішує сучасне мистецтво. Або комп'ютерні технології використовувалися в якості підмальовку для далекої обробки класичними художніми техніками й методами.
В основному експлуатувалися декоративні достоїнства цифрової техніки, і це найчастіше приводило до легковажності, вихолощеності змісту й, по великому рахунку, носило аматорський несерйозний характер. В «мистецтво» гралися й граються всі, кому не лінь, і в 99,9 відсотків випадків зовсім не розуміючи, що це таке. Чомусь в обивателя склалася така думка (принаймні, в Україні), що будь-яка візуалізація - це вже мистецтво. Насправді, це далеко не так, а точніше - зовсім не так. Тим більше, що повсюдна доступність комп'ютерного забезпечення для художників (а воно потрапляє в руки не тільки професіоналам) породила грандіозну кількість «графоманів», які уявили себе художниками. У цьому нічого поганого немає, але на ринок були викинуті тонни сміття, а непідготовленому глядачеві стало важко відрізняти - де справжнє мистецтво, а де мімікрія під нього, або щось, що взагалі нічого спільного з мистецтвом не має.
І це стало ще одним наріжним каменем, що ліг в основу створення ідеології й методики цифрового живопису професійними художниками Матвєєвим і Новиковим. Вони прекрасно розуміли у чому відмінність одного від іншого. Професіонал завжди відрізняється від аматора, а в цьому випадку потрібно було створити таку дистанцію між ними, щоб ні в кого, навіть, у помислах не було сумніву в тому, хто є хто. І саме це завдання художники успішно вирішили.
Євгеній і Юрій частково використовували класичні техніки, як підмальовок до цифрового живопису. Тобто, поставили все з ніг на голову. Була винайдена і застосована така кількість художніх прийомів і технік, що їх комбінації не піддаються опису. Це немов зірка, від якої в усі сторони тягнуться самодостатні промені, а якщо їх ще й переплітати, то з’явиться настільки величезна кількість комбінацій, що важко навіть уявити. Вільне поводження із традиційними й сучасними художніми й не художніми матеріалами, цифрова строгість й, одночасно, схожа на анархічну розгнузданість дозволила додати творам, які вийшли в світ з майстерні митців, неповторний і несподіваний синтетичний образ.
Зараз з впевненістю можна сказати (не розкриваючи сутності методу), що цифровий живопис у виконанні Євгенія Матвєєва і Юрія Новікова відбувся. Про це свідчить постійний підвищений інтерес художнього середовища до робіт майстрів. Успішні і яскраві виставки відбулися в Україні, Німеччині, Канаді, Голландії, Росії, Швеції й т.д.
На превеликий жаль, у 2010 році Юрія Новікова не стало.
Але життя триває й можна сподіватися на те, що ми ще побачимо твори цифрового живопису від Євгенія Матвєєва та його учнів.
