КаталогЗакарпатський живописКонтактыArt Vista Club
Журнал «Живописці Закарпаття» /проект З.Рашдорфа та Л.Кононович/
Поезія малярства Закарпаття

З.Рашдорф: Моя зустріч з першим президентом України - Леонідом Кравчуком.



Одна історія Закарпаття.



Поезія малярства Закарпаття

 

Тарас Табака «Маки», 2003, полотно, олія, 150×150 Тарас Табака: Хто б що не говорив, на мою думку, цілісного творця має перш за все цікавити бездоганність власних думок, почуттів та вчинків.

Для твору мистецтва немає нічого гіршого за безмовність. Адже кожний мистецький задум, втілений на полотні – прояв душі, розуму, серця та душі художника. Різноманіття течій, жанрів, технік й визначень – момент втечі від оманливості сучасного світу, момент занурення у діалог із глядачем.

Ігор Панейко «Обійми Саломеї», 2008, двп, левкас, жовткова емульсия, темпера, 45×130   Ігор Панейко «Сумна пісня Мамая», 2008, двп, левкас, жовткова емульсия, темпера, 45×130
Ігор Панейко: Життя прекрасне и напрочуд дивовижне

Сьогодення закарпатського живопису як у концептуальному, так і стилістичному плані розвивається у доволі широких межах. Загальну палітру творять полотна, що ніби з’явилися на різних полюсах творчої свідомості: від суто реалістичного підходу до безпредметності – такий діапазон сучасної експозиції малярства Закарпаття.

Володимир Базан «Чоловіча голова», 2008, кашероване полотно на ДВП, олія, 40×40   Тиберій Сільваши «Абстракції», 2006-2008, полотно, олія, 200×150

Взаємопроникаючі культові нашарування, в єдиному просторово-часовому, а точніше позачасовому вимірі: праісторичні, язичницькі, християнські – основа творчості Ігора Панейка. Де час – це тільки очікування, де все було і все є. Художник примудряється зануритися у позачасові глибини, творячи власні міфи, вносити у картини відчуття і одкровення, де панує образ-символ, а не твереза пам'ять знавця.

 

Степан Шолтес      Степан Шолтес: Гори Карпати — особливі гори особливого краю. Вони оберігають нас, утворюють середовище для життя яскравого, насиченого кольорами радості і відтінками щедрого сонця.
Олександр Сидорук  Олександр Сидорук: Дар створювати — це спосіб і форма мислення, можливість говорити про ті речі, яким не потрібні слова, які говорять самі за себе.
Стефан Мострянський Стефан Мострянський: Творчість, як вітрила свободи!
Володимир Базан    Володимир Базан: Знаю, що для мене малювати — це як дихати. І якщо я не творю — я не живу...
Артур Брагінський Артур Брагінський: Думаю, що живопис майбутнього, перш за все, буде розглядатися в аспекті рівноваги і гармонії.

Тиберій Сільваші – митець, формування якого припало на 1960-70 роки – час бентежний й революційний для багатьох «шістдесятників», яких потім назвуть «андеграундом». Певно суттю його «революції» стала не новизна малярства, а утвердження свого духовного простору, автентичності власного  мистецтва. Без натяків на конкретність чи предметність, сьогодні маестро пише свою симфонію чистого живопису, де кожна партія – детонація кольору, самотворяща стихія у всесвітньому  законі  тяжіння.

  Юрій Копанський «Стара Казка», 2001, акварель, 58×41

Георгій Левадський «Мій дідик», 2002, полотно, олія, 50×70                               Едуард Гуревич «Дорога», 2002, акварель

Степан Шолтес «База в горах», 2008, полотно, олія, 80×60                           Олександр Осипчук «Осінь на Міжгірщині», 2009, полотно, олія, 80×60

Полотна Тараса Табаки  та Володимира Базана заворожують ефектом сновидіння. Здається творчий процес митців перетворився на час марень, де позачасовість – основна складова. Стан душевної оголеності, надчутливості викликає видіння минулого, теперішнього і майбутнього як єдиного цілого, заселеного образами. Широкомаcштабні полотна Тараса Табаки спонукають глядача зануритися у розкішний живопис і поринути у його дійство. Зустрічі, прощання чи мовчазний монолог на полотнах Володимира Базана – поєднання реального з уявним, де кожна деталь не залишається пасивною стосовно іншої, а фрагменти оточення беруть безпосередню участь у створенні атмосфери.

Володимир Ньорба «Засніжене місто», 2008, полотно, олія                                      Володимир Ньорба: Красивішого краю не те, що нема, є, але для мене, моєї душі, моєї творчості закарпатьский край - незамінний.

Стефан Мострянський «Мости зруйновані самотністью», картон, мішана техніка, 93,8×87,5   Віктор Мигович «Весняний мотив», 2009, полотно, олія, 105×80

Артур Брагінський «Весна в Закарпатті», 2009, полотно, олія                              Василь Брензович «Пікуй в далині», 2009, полотно, олія, 80×90

 

Умінням створити напружений та енергійний ритм, неординарним поєднанням кольорів вирізняється творчість Олександра Сидорука. Подолання споживацького ставлення до традиції – творче кредо митця. Пошуки характеру форми, емоційно-декоративна виразність відбивають силу емоційних переживань Олександра Осипчука, Ігоря Луценка, Едуарда Гуревича та Віктора Миговича. Натюрморти чи пейзажі, жанрові полотна чи абстракції – передають певний психологічний стан, настрій, де масштабність поєднується із ліричністю образу, де захоплення красою з однаковою силою звучить і в скромному натюрморті і в пейзажі з панорамою Карпат.

Популярність пейзажного жанру цілком природна для митців, які люблять свою землю, - адже все рідне, близьке до серця. Витворюючи образи навколишніх просторів Степан Шолтес, Василь Брензович, Василь Попович душею проникають у їх філософське переосмислення, в усьому підкреслюючи основне і вічне, буденне і святкове, спіймане зором і відчуте. Твори митців приваблюють безмежною палітрою барв, складними співставленнями кольорів.

 

Юрій Копанський    Юрій Копанський: Бажання малювати не пояснить ніхто. Очі бачать, руки малюють, як банально це не звучить.
Едуард Гуревич     Едуард Гуревич: Моїй творчості характерне прагнення до філософського осмислення життя, відвертість по відношенню до себе і людей.
Олександр Осипчук  Олександр Осипчук: Художник не той, хто може малювати, а той, хто не може не малювати.
Василь Брензович   Василь Брензович: У житті художника творчість повинна бути присутня всюди.
Віктор Мигович      Віктор Мигович: Коли з-під пензля народжується твір, здається, ніби знаходишся за штурвалом корабля, назва якого "Експресивний експеримент", і який пливе у бурхливому морі енергії, фантазії.
Іван Маснюк        Іван Маснюк: Творити — відчувати необхідність мовити народу своєму голосом свого Духу.

Класична школа живопису – основа творчості Артура Брагінського, Юрія Копанського та Георгія Левадського. Родзинкою жанрового живопису Георгія Левадського є вміння передати колірні рефлекси, складні напівтони, що викликають у глядача відчуття реальності містечкового ритму часу.

Твори Юрія Копанського – зовні реалістичні й водночас імпресіоністичні: доладний малюнок, точність деталей, загальний настрій колориту, що не суперечить реальним барвам, у яких відсутні такі поняття як млявість та нудьга.


Іван Маснюк «Літо — Синевирська поляна», 2009, полотно, олія, 50×80         Олександр Сидорук «Дідо з Гірцівців», 2003, картон, олія, 50×60

Артур Брагінський – художник активного сприйняття. Він не просто «описує» природу, а прагне зрозуміти її. Тому не зважаючи на зовню ліричність його пейзажей, всі вони динамічні за своїм звучанням. Це досягається і колористичними співвідношеннями, і напругою ритмів. В його роботах відчутна деяка недомовленість, таємничість, що робить їх ще більш привабливими.

Оцінюючи теперішню ситуацію у розвитку закарпатської образотворчості слід відзначити надзвичайне розширення мистецьких пошуків та експериментів, подальше поглиблення синтезу мистецтв. Поступово окреслилась тенденція в бік злиття мистецької думки із швидкоплинними процесами сьогодення. Закарпатська школа переживає період поєднання ретроспективних рис, з присмаком ностальгічності, з оригінальною інтерпретацією та сучасною художньою мовою, з несподіваними проявами українського менталітету.

Оксана Гаврош, Ужгород.

© 2006 Всі права захищені Зігхард Рашдорф. Розробка сайта - CodEX World Studio